Самостійна навчально-пізнавальна
робота студентів - різноманітні види індивідуальної
і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних
заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його
керівництвом, але без його безпосередньої участі.
Вона є завершальним етапом
розв'язання навчально-пізнавальних завдань, які розглядалися на лекціях, семінарах,
практичних і лабораторних заняттях. Адже знання можна вважати надбанням
студента тільки за умови, що він приклав для їх здобуття свої розумові і
практичні зусилля.
Самостійна робота студентів
сприяє формуванню самостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності,
почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні і
професійній діяльності.
Важливим завданням викладача
вищого навчального закладу є правильне організування самостійної роботи, забезпечення
умов успішного її перебігу, що передбачає не лише базову, наукову, а й
відповідну педагогічну його підготовку, вміння педагогічне доцільно
активізувати пізнавальні сили студентів у навчальному процесі.
Щоб самостійна робота давала
хороші результати, її необхідно планувати і організовувати у поєднанні з
іншими формами навчання. Вирішальним у цьому є ретельний відбір викладачами і
кафедрою змісту та обсягу навчального матеріалу для самостійного опрацювання
студентами.
Види
самостійної роботи студентів. Самостійну роботу студентів класифікують за
різними критеріями.
1. З огляду на місце і час
проведення, характер керівництва нею з боку викладача і спосіб здійснення
контролю за її результатами виокремлюють:
а) самостійну роботу
студентів на аудиторних заняттях;
б) позааудиторну самостійну роботу (самостійні заняття
студентів);
в) самостійну роботу студентів
під контролем викладача (індивідуальні заняття з викладачем).
2. За рівнем
обов'язковості виокремлюють (В. Буряк):
а) обов'язкову, що передбачена
навчальними планами і робочими програмами. Це виконання традиційних домашніх
завдань, написання і захист курсових та дипломних робіт, а також ті види
завдань, які студенти самостійно виконують під час ознайомлювальної,
навчальної, виробничої і переддипломної практик;
б) бажану - наукова й
дослідницька робота студентів, що полягає у самостійному проведенні досліджень,
збиранні наукової інформації, її аналізі; до цієї ж категорії належать
аудитори! потокові та групові заняття, участь у роботі наукового студентського
товариства (гуртки, конференції, підготовка доповідей, тез, статей);
в) добровільну - робота в
позааудиторний час, участь у внутрікафедральних, міжкафедральних,
міжфакультетських, міжвузівських, всеукраїнських олімпіадах, конкурсах,
вікторинах.
3. За видами діяльності
виділяють:
а) навчально-пізнавальну
(через мислення, аналіз, синтез тощо);
б) професійну (певні
конкретні дії студента, що їх виконують спеціалісти на виробництві).
4. За рівнями мотивації
виокремлюють:
а) самостійну роботу
низького рівня (до самостійних дій студента спонукає викладач, допомагаючи йому
практично і постійно контролюючи виконання);
б) самостійну роботу
середнього рівня (до роботи хоча й спонукає викладач, але студент працює
самостійно, контролюючи самого себе);
в) високого рівня
(виконання завдання організовує і контролює сам студент).
Самостійна робота передбачає
відтворювальні і творчі процеси в діяльності студента. З огляду на це виділяють
три її рівні: репродуктивний (тренувальний), реконструктивний, творчий
(пошуковий).
Репродуктивна самостійна
робота виконується
за певним зразком: розв'язування задач, заповнення таблиць і схем тощо.
Пізнавальна діяльність студента виявляється у пізнанні, осмисленні,
запам'ятовуванні. Метою такого типу самостійних робіт є закріплення знань,
формування умінь і навичок. Реконструктивна самостійна
робота передбачає
перебудову рішень, складання планів, тез, анотацій, написання рефератів та
ін. Творча
самостійна робота потребує аналізу проблемних ситуацій, отримання нової
інформації. Студент самостійно обирає метод розв'язання завдання
(навчально-дослідні завдання, курсові і дипломні роботи).
У педагогіці вищої школи
виокремлюють ще дві взаємопов'язані підсистеми в організуванні самостійної роботи
студентів - систематичну
самостійну роботу (розподілену за днями невеликими обсягами) і акордну (комплексну і тривалу за часом). Такий
поділ відображає ритм роботи вищої школи і на ньому може ґрунтуватися її
планування, організування та управління нею. Його доцільно розглядати у
нерозривній єдності з усіма типами репродуктивного, творчого і комбінованого
варіантів самостійних робіт студентів.
На сучасному етапі в організації
самостійної роботи студентів цікавим є застосування випереджувальних завдань (І. Трубавіна), тобто завдань,
спрямованих на повне або часткове самостійне оволодіння матеріалом до його
вивчення за програмою, а також на підготовку до його засвоєння на занятті.
Випереджувальні завдання можна
підбирати для індивідуальної і групової роботи. Індивідуальні роботи передбачають врахування реальних
навчальних можливостей студентів при постановці завдання. Вони мають бути
різними за складністю, обсягом, терміном виконання, характером
навчально-пізнавальної діяльності, якістю та кількістю джерел для виконання
тощо. Групові
випереджувальні завдання мають бути спільними для групи студентів (гомогенної чи
гетерогенної), але зорієнтованими на самостійну роботу кожного, на основі чого
здійснюється виконання завдання загалом.
Немає коментарів:
Дописати коментар