Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів - різнома­нітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без йо­го безпосередньої участі.

       Вона є завершальним етапом розв'язання навчально-пізнавальних завдань, які розглядалися на лекціях, семі­нарах, практичних і лабораторних заняттях. Адже знання можна вважати надбанням студента тільки за умови, що він приклав для їх здобуття свої розумові і практичні зу­силля.

       Самостійна робота студентів сприяє формуванню са­мостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахів­цю у навчанні і професійній діяльності.

       Важливим завданням викладача вищого навчального закладу є правильне організування самостійної роботи, за­безпечення умов успішного її перебігу, що передбачає не лише базову, наукову, а й відповідну педагогічну його під­готовку, вміння педагогічне доцільно активізувати пізнавальні сили студентів у навчальному процесі.

       Щоб самостійна робота давала хороші результати, її не­обхідно планувати і організовувати у поєднанні з іншими формами навчання. Вирішальним у цьому є ретельний від­бір викладачами і кафедрою змісту та обсягу навчального матеріалу для самостійного опрацювання студентами.

              Види самостійної роботи студентів. Самостійну роботу студентів класифікують за різними критеріями.

       1. З огляду на місце і час проведення, характер керів­ництва нею з боку викладача і спосіб здійснення контролю за її результатами виокремлюють:

       а)  самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях;

       б)  позааудиторну самостійну роботу (самостійні занят­тя студентів);

       в) самостійну роботу студентів під контролем виклада­ча (індивідуальні заняття з викладачем).

       2.  За рівнем обов'язковості виокремлюють (В. Буряк):

       а) обов'язкову, що передбачена навчальними планами і робочими програмами. Це виконання традиційних до­машніх завдань, написання і захист курсових та диплом­них робіт, а також ті види завдань, які студенти самостій­но виконують під час ознайомлювальної, навчальної, ви­робничої і переддипломної практик;

       б) бажану - наукова й дослідницька робота студентів, що полягає у самостійному проведенні досліджень, зби­ранні наукової інформації, її аналізі; до цієї ж категорії належать аудитори! потокові та групові заняття, участь у роботі наукового студентського товариства (гуртки, кон­ференції, підготовка доповідей, тез, статей);

       в) добровільну - робота в позааудиторний час, участь у внутрікафедральних, міжкафедральних, міжфакультетських, міжвузівських, всеукраїнських олімпіадах, кон­курсах, вікторинах.

       3.  За видами діяльності виділяють:

       а)  навчально-пізнавальну (через мислення,  аналіз, синтез тощо);

       б)  професійну (певні конкретні дії студента, що їх ви­конують спеціалісти на виробництві).

       4.  За рівнями мотивації виокремлюють:

       а)  самостійну роботу низького рівня (до самостійних дій студента спонукає викладач, допомагаючи йому прак­тично і постійно контролюючи виконання);

       б)  самостійну роботу середнього рівня (до роботи хоча й спонукає викладач, але студент працює самостійно, кон­тролюючи самого себе);

       в)  високого рівня (виконання завдання організовує і контролює сам студент).

       Самостійна робота передбачає відтворювальні і творчі процеси в діяльності студента. З огляду на це виділяють три її рівні: репродуктивний (тренувальний), реконструк­тивний, творчий (пошуковий).

       Репродуктивна самостійна робота виконується за певним зразком: розв'язування задач, заповнення таблиць і схем тощо. Пізнавальна діяльність студента виявляється у пізнанні, осмисленні, запам'ятовуванні. Метою такого типу самостійних робіт є закріплення знань, формування умінь і навичок.         Реконструктивна самостійна робота передбачає перебудову рішень, складання планів, тез, ано­тацій, написання рефератів та ін. Творча самостійна робота потребує аналізу проблемних ситуацій, отримання нової інформації. Студент самостійно обирає метод розв'язання завдання (навчально-дослідні завдання, кур­сові і дипломні роботи).

       У педагогіці вищої школи виокремлюють ще дві взає­мопов'язані підсистеми в організуванні самостійної ро­боти студентів - систематичну самостійну роботу (розподілену за днями невеликими обсягами) і акордну (комплексну і тривалу за часом). Такий поділ відобра­жає ритм роботи вищої школи і на ньому може ґрунтува­тися її планування, організування та управління нею. Його доцільно розглядати у нерозривній єдності з усіма типами репродуктивного, творчого і комбінованого варіан­тів самостійних робіт студентів.

       На сучасному етапі в організації самостійної роботи студентів цікавим є застосування випереджувальних зав­дань (І. Трубавіна), тобто завдань, спрямованих на повне або часткове самостійне оволодіння матеріалом до його вивчення за програмою, а також на підготовку до його за­своєння на занятті.

       Випереджувальні завдання можна підбирати для інди­відуальної і групової роботи. Індивідуальні роботи перед­бачають врахування реальних навчальних можливостей студентів при постановці завдання. Вони мають бути різними за складністю, обсягом, терміном виконання, характером навчально-пізнавальної діяльності, якістю та кількістю джерел для виконання тощо. Групові випере­джувальні завдання мають бути спільними для групи сту­дентів (гомогенної чи гетерогенної), але зорієнтованими на самостійну роботу кожного, на основі чого здійснюється виконання завдання загалом.