Історія Болонського процесу 

Об'єднання вищої школи в європейських країнах назріло ще в середині ХХ століття, у зв'язку з тим, що воно стало неконкурентоспроможним порівняно з американським. Спроби вдосконалення європейської освіти за єдиними стандартами почалися з 1957 року, коли було підписано Римську угоду, в якому ставилися принципово нові завдання: приведення національних законодавств у сфері освіти до загальноєвропейських норм, розширення доступу до вищої освіти, підвищення академічної мобільності студентів та їхньої затребуваності на ринку праці, створення довгострокових систем навчання. 
Згодом ці ідеї розвинулися в рішеннях конференцій міністрів освіти європейських країн (1971р, 1976р), у Маастрихтському договорі (1992). Надалі під егідою ЄС, Ради Європи впроваджувалися різноманітні програми. 
В історії Болонського процесу виділяють три етапи: 
· Передісторія: від Великої Хартії Університетів (1988 р) до Болонської декларації; 
· Початок: Болонська декларація (1999 р); 
· Розвиток: після Болонської декларації. 
Ідеї ​​створення європейського університетського співтовариства та єдиного європейського простору вищої освіти виходять від найстарішого в Італії й у всій Європі Болонського університету. Ще в 1986 році, готуючись до свого 900-річного ювілею, він звернувся до всіх університетів Європи з пропозицієюприйняти Велику Хартію Університетів - Magna Charta Universitarum. Ідея була з ентузіазмом підхоплена, і під час ювілейних урочистостей в 1988 році цей документ, що проголошує універсальні і вічні цінності університетської освіти, а також необхідність тісних зв'язків між ними, був підписаний ректорами 80 ВНЗ. 
Поступово процес європейської інтеграції вищої освіти став підніматися з університетського на державний рівень. У 1998 р. в Парижі в стінах Сорбонського університету відбулася нарада міністрів освіти чотирьох країн (Франція, Великобританія, Німеччина, Італія). Підписана ними Сорбонської декларація "Про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти" вперше обгрунтувала стратегічну мету створення зони європейської вищої освіти і прискорила подальший розвиток подій. 
У 1999 році в м. Болоньї (Італія), відбулася історична перша конференція тридцяти європейських міністрів освіти. Прийнята ними декларація "Зона європейської вищої освіти", визначила основні цілі, що ведуть до досягнення порівнянності і до гармонізації національних освітніх систем вищої освіти в країнах Європи. З цієї декларації і починається Болонський процес. 
Надалі зустрічі європейських міністрів освіти стали регулярними з інтервалом у два роки, щоразу до болонського процесу приєднувалися нові країни. У 2001 р. міністрів брала Прага, 2003 р. - Берлін. Четверта зустріч відбулася 19 травня 2005 р. в норвезькому місті Бергені. На цій зустрічі до Болонського процесу приєдналася Україна. Остання зустріч відбулася в 2007 р. в Лондоні. На сьогоднішній день понад 40 країн беруть участь у Болонському процесі, який повинен завершитися у наступному році.